головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2006   Число: #2(19)
пошук по сайту
Історія Гуцульщини ХІV-ХVІІІ ст. у працях Івана Крип’якевича
Автор: Шкрібляк Петро
директор Філії „Гуцульщина”, заступник директора НДІУ

Історія Гуцульщини   ХІV-ХVІІІ ст. у працях Івана Крип’якевича

Іван Крип’якевич (1886 – 1967) – один з видатних українських істориків ХХ ст., педагог, учений-дослідник широкого діапазону проблем історії України. Школу свого становлення, як педагог і науковець, він проходив у М.Грушевського, був тісно пов’язаний із світом науки, передових ідей, представниками яких на той час стали:  І.Франко, Б.Бочинський, В.Гнатюк, О.Назарук, В.Шухевич та інші громадські діячі, науковці. Він брав активну участь у роботі „Просвіти”, НТШ, ним написані численні книги і статті, видрукувані матеріали досліджень у львівських журналах: „Життя і знання”, „Назустріч”, „Рідна мова”, „Неділя”, „Українська книга”, „Наша Батьківщина”,  займався  також і редакторською роботою [1, 84-85].
Шлях науково-педагогічної діяльності І.Крип’якевича, починаючи з студентських років і до кінця  його  життя, проходив у період колоніальних режимів і двох світових війн. Для нього, як і для всієї інтелігенції культурно-наукових сфер Галичини і загалом України, воєнні, міжвоєнні і післявоєнні роки були неймовірно важкими. У воєнні часи вчений, по суті, був відірваний від наукової роботи, а потім  зазнавав утисків, принижень, звинувачень „у буржуазному націоналізмі”, понижень у посаді, переведень, звільнень тощо.
Незважаючи на це, І. Крип’якевичу, на щастя, вдалось уникнути радянських концтаборів,  зробити чималий внесок в історичну науку України.
Основними проблемами досліджень І. Крип’якевича були: держава Богдана Хмельницького, організація її керівного апарату, війська, дипломатії,  джерела з історії Галичини в період феодалізму, історія міста Львова та ін. [1, 84-85].
Висвітлення  різноаспектності  та  багатогранності  наукової,  педагогічної  і  суспільно-громадської  діяльності  вченого особливо  актуальним є нині, у зв’язку  з  відзначенням у 2006 р. ювілею – 120-річчя з дня  його  народження.
У своїй науково-дослідницькій роботі І.Крип’якевич важливе місце відводив також дослідженням Гуцульщини, зокрема, проблемам етнічного, національно-культурного, господарського та інших напрямів її розвитку [2].
Навіть із позицій сьогодення значення його наукової роботи важко переоцінити, особливо, коли розглядати період ХІV-ХVІІІ ст., який  характеризується складністю етнічних, національно-культурних, політичних та інших процесів, зумовлених колоніальними  завоюваннями українських земель  іноземними державами та постійною боротьбою українського  народу за їх визволення. Важливою для сучасної науки є історична спадщина періоду середньовіччя і початку нового часу Гуцульщини, адже ця частина української землі на той час залишалася відірваною від України. Після занепаду Галицької держави 1340 р. Гуцульщина і Прикарпаття відійшли до складу Молдовського воєводства,  а в 1395 р. – до Польщі. Закарпатською  Гуцульщиною відали угорські колонізатори, а Буковинська Гуцульщина до кінця ХV ст. являла собою нерозривну цілісність із Галицькою як  підмандатна територія Польського королівства. У 1499 р. надчеремошські села були подаровані польським королем логафету Молдови Теуру і стали частиною Молдовського князівства. У 70-і роки ХVІІІ ст. Гуцульщина  опинилась у складі Австро-Угорської імперії, а згодом – під польським, більшовицько-радянським режимами.
Скільки горя, страждань, національних, соціальних, політичних обмежень і принижень протягом цих шести з половиною сторіч зазнали Гуцульський край і його жителі-гуцули від іноземних поневолювачів та місцевих яничарів-кровопивців!
Головна суть політики колонізаторів зводилась до шматування цієї частини української землі, гноблення його жителів. З однаковою жорстокістю знущалися над гуцулами польські магнати, румунські бояри, угорські барони. Колонізатори  фальсифікували історію походження і розвитку гуцулів. Одні намагались їх ополячити, другі – орумунити, треті – омадярити, четверті – онімечити і т.д. Для цього їхніми „науковцями” створювалися різні антинаукові теорії, зокрема про так звану волохську колонізацію Українських Карпат,  про готське походження гуцулів та ін. Мета була одна: відірвати крону дерева нації від її історичних коренів та насадити її на інородне дерево іншої на...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet